Не знаю что делать, постоянные ссоры с мамой приводят к депрессии

Хорошего дня, меня звать Катя мне 16. Буду писать на украинской, надеюсь поймете. Я очень нуждаюсь в совете, помогите молю. Из самого детства я не ладила с мамой, у нее была тяжелая жизнь, ее покинул мужчина (мой отец) и началось что-то страшное ей было очень трудно, но все прошло. Когда мне было 6 лет она во второй раз выходила замуж, но далеко не по любви, просто от без выходе. Во втором браке у меня родился братик (в 7 лет). втироки за какое-то кривое слово или не выполнено мной задание, она меня била всем, что было под рукой, было дело когда и ногами. Это трудно. С появлением братика я отошла на 2 план. Да и в настоящий момент когда ему 8, а мне 16 ситуация не изменилась. При любой ссоре с младшим братом я виновата, и даже не разобравшись в ситуации меня винят. Часто у меня отбывают срывы, я не могу терпеть не эту справедливись, и начинаю выяснять отношения, но, чтобы я не говорила мои слова никто не слышит. При каждой ссоре мама напоминает мне который у меня тяжелый характер, которая я плохая дочь, как можно такой быть, что у меня никогда друзей не будет…и что я полна неудачник. При друзьях не могу ничего сказать у меня есть много хороших знакомых, но в жизни случались ситуации когда просто все отворачивались от меня. Также есть у меня друг, который при любой ссоре говорит которое я падаль… недавно он мне сказал такую фразу «Знаешь…меня не любишь только ты, а тебя не любит никто, а именно интересно то, что тебя не любят даже твои родители», после этой фразы я перестала с ним общаться. Помогите мне.

Оригинал

Доброго дня, мене звати Катя мені 16. Буду писати на українській, сподіваюсь зрозумієте. Я дуже потребую поради, допоможіть молю. З самого дитинства я не ладила з мамою, в неї було важке життя, її покинув чоловік (мій батько)і почалось щось страшне їй було дуже важко, але все минулось. Коли мені було 6 років вона вдруге одружилась, але далеко не по коханню, просто від без виході. В другому шлюбі в мене народився братик (в 7 років). втіроки за якесь криве слово або не виконане мною завдання, вона мене била всім, що було під рукою, було діло коли і ногами. Це важко. З появою братика я відійшла на 2 план. Та і зараз коли йому 8, а мені 16 ситуація не змінилась. При будь-якій сварці з молодшим братом я винна, і навіть не розібравшись в ситуації мене винять. Часто в мене відбувають зриви, я не можу терпіти цю не справедливісь, і починаю виясняти відносини, але щоб я не говорила моїх слів ніхто не чує. При кожній сварці мама нагадує мені який у мене важкий характер, яка я погана дочка, як можна такою бути,що в мене ніколи друзів не буде…і що я повна невдаха.
За друзів не можу нічого сказати в мене є багато хороших знайомих, але в житті траплялись ситуації коли просто всі відвертались від мене.
Також є в мене друг, який при будь-якій сварці говорить яке я стерво… нещодавно він мені сказав таку фразу «Знаєш…мене не любиш тільки ти, а тебе не любить ніхто, а саме цікаве те, що тебе не люблять навіть твої батьки», після цієї фрази я перестала з ним спілкуватись. Допоможіть мені.